Бабий Яр – место, над которым каждому надо остановиться и постоять в раздумьях

Іноді отримуєш запитання ззовні і розумієш, що і сам хотів би їх собі поставити…

Значна частина мого життя – дитинство, школа, перша робота – пройшла в Києві на прилеглій до Бабиного Яру території… Власне, в дитинстві це місце називали «Сирецька роща» – місце дитячого літнього дозвілля і зимових лиж. Згадую, як часто зимова лижня, захаращена деревами, виводила… на залишки склепів єврейського цвинтара… І згадую відомі дитячі історії про велику кількість «знахідок» людських кісток в піску під футбольним полем.

Я чув небагатослівні розповіді батька, який з шести років став круглим сиротою (через іншу трагедію – Голодомор), зростав у Києві на Подолі і вже підлітком під час німецької окупації був свідком того, як сусіди – єврейські сім’ї: старші, старі й діти, з мінімумом валіз були конвойовані на… розстріл.

Читайте также

Ці розповіді були моїм єдиним джерелом для розуміння, що тоді відбувалося, адже слова «Голокост» тоді ми не чули ані в школі, ані в жодних офіційних повідомленнях.

Злочин проти людства – розстріл в Бабиному Яру мирного єврейського населення у 1941 році – із соромом замовчувався і заміщався «побєдоносієм коммунізма». Про ростріли мирних ромів, українських націоналістів з опору фашистам ми навіть і не здогадувалися.

Зараз раз на тиждень я теж буваю в тих місцях, коли відвідую свою маму – вона все ще мешкає на Сирці. Іноді спеціально проходжу пішки через Бабин Яр. В голові виникає багато думок. Одна із них: замовчування злочину проти людства було таким самим злочином з боку комуністичного режиму.

Ще думаю про те, що тепер у Києві в один і той самий час створюються два меморіали – пам’яті Голокосту і Голодомору. І що ми в новітній Україні здатні мислити категоріями цінностей людського життя кожної людини, свободи і поваги до пам’яті історії різних народів, здатні ділитися, співчувати і розуміти жаль втрат…

Читайте также

В Україні за останні роки відбувається багато змін – ми в глибокому масовому розумінні відчуваємо значення і ціну слова «Гідність». Це важлива передумова. І експозиції майбутнього меморіалу у Бабиному Яру, які вже виставляються на території парку, мають зацікавлену і вдячну аудиторію.

Бачу це, спостерігаючи, як молоді батьки поводяться з дітьми, перебуваючи у парку, чуючи відгуки моїх однокласників, які мешкають на Сирці вже в ролі дідусів і бабусь. Відкритість, незаангажованість, якість історичної інформації, художні форми, не обтяжені гігантоманією, яку наш народ вже «надивився» за попередніх режимів, цьому сприяють.    

Історичну память, у тому числі, пам’ять про трагедію, яка мала місце у Бабиному Яру, важливо берегти. Щоб бути людьми, вільними і гідними. Це починається із поваги до пам’яті, гордості за героїв і жалю за невинно страчених.

Щоб бути гідною людиною, треба бути гідним цієї пам’яті. Бабин Яр – це пам’ять, яка робить нас зрілими, пам’ять, яка об’єднує людей навколо розуміння найвищих людських цінностей.

Влітку минулого року я погодився на запрошення приєднатися до Громадської ради Меморіального Голокосту «Бабин Яр». Модель, коли до управління соціальними проєктами залучаються люди з різних професій, мені відома, і видається в цьому випадку вірною. Я не історик і не діяч культури. Та я – свідомий українець, маю життєвий досвід і знаю цю історію не лише з книжок.

Що я вже виніс для себе?

За декілька засідань засвідчився у високому рівні і великому обсязі дослідницької роботи, що проводиться командою Меморіалу із залученням широкого кола істориків зі світовими  іменами. Зараз створюється неоціненна база історичного наукового матеріалу для публічної демонстрації в різних формах майбутнього меморіалу.

Моя роль, як і всієї ради – дати відгук на презентований проєкт.

Читайте также

Добре організована інституція базується на принципах об’єктивності, науки, креативності, духовності. Ми багато говорили про концепцію майбутнього меморіалу на Громадській раді. Обговорення було активним, відкритим, конструктивним, дискусійним. Але представлена концепція вдала. І я не маю підстав для сумнівів, незважаючи на існуючу в медійному просторі критику та інформацію про інший український проєкт. Цей проєкт – безсумнівно український. 

Я часто йду маловідомими стежками Яру. І от там, над Бабиним Яром, кожному можна (і треба) зупинитися… і постояти в роздумах. Сила емоцій, яка виникає в цьому місці, рівнозначна емоціям, коли стоїш на березі і спостерігаєш за штормом в океані.

Концепція майбутнього меморіалу Голокосту «Бабин Яр», на щастя, уникає гігантоманії залізобетонних конструкцій, навпаки, сповнена різнобарв’ям аудіо- і відеоінформації, сприятиме творчій і емоційній уяві. Через унікальну наукову інформацію та різнобарв’я художніх рішень Меморіал допоможе багатьом людям замислитися над цінністю життя і повагою до пам’яті.

Чи зрозуміють та сприймуть наше «повідомлення» наступні покоління? Ми всі на це дуже сподіваємося.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.

Статьи, публикуемые в разделе «Мнения», отражают точку зрения автора и могут не совпадать с позицией
редакции LIGA.net

Добавить комментарий