Автобусы – только для школьников. Кто заработал на гортранспорте в 2020-м? 10 картинок

Сфера пасажирського транспорту в Україні – доволі специфічна та зовсім не схожа на сусідні країни: добре розвинута система комунального електротранспорту, але майже повністю відсутні автобуси комунальної власності.

Навіть такі великі міста, як Харків, Дніпро, Одеса, взагалі не мають муніципального автобусного парку й забезпечують соціальні перевезення винятково електротранспортом. 

Приватні перевізники здебільшого перевозять пасажирів на автобусах середнього класу, і при цьому працюють виключно на самоокупних засадах, не отримуючи фінансування з бюджету.

LIGA.net публікує адаптоване дослідження аналітичної платформи AllTransUa про те, як змінився громадський транспорт в українських містах впродовж минулого року та скільки заробив бізнес. 

У матеріалі розглядається лише пасажирський транспорт середнього та великого класу, без врахування мікроавтобусів, автобусів малого класу (до 8 м), залізничного та авіаційного транспорту.

В Україні виготовляють усі види міського транспорту

В Україні виготовляють абсолютно весь спектр пасажирських транспортних засобів, задіяних у міських та приміських перевезеннях: трамваї, тролейбуси, автобуси, електробуси.

Автобусні заводи пропонують спеціалізовану техніку: шкільні автобуси та автобуси для перевезення особового складу силових структур, рятувальників тощо.

Але купують їх неохоче

Попри значну пропозицію, попит на транспортні засоби в Україні – доволі слабкий.

Так, впродовж 2020 року міста України для комунальних перевізників отримали всього 244 нових автобусів (з яких 180 – місто Київ), 331 тролейбус та лише два трамваї (Київ). 

Значна частина українського ринку належить Білорусі

За приблизними підрахунками, загальна вартість транспортних засобів, поставлених на ринок пасажирського транспорту впродовж 2020 року, оцінюється в $162,2 млн.

Всього підприємства України виготовили транспорту орієнтовно на $116,5 млн, з яких $45,1 млн це техніка що фактично була виготовлена в Білорусі, а $71,4 млн – українське виробництво.

З технікою, що постачається з-за кордону є важливий нюанс. За даними ДМС України, вказується вартість, яка була сплачена за контрактом між іноземним постачальником, та українським покупцем.

Але з іншого боку, в Україні, зазвичай, купують техніку не напряму у виробника, а в компаній, що займаються постачанням та подальшим обслуговуванням. Відповідно, певна частина грошей, що сплачується замовниками, залишається в економіці України. 

У 2020 році до України імпортували лише два нових трамваї виробництва PESA з Польщі на суму $3,5 млн та 332 нових автобусів з 6 країн світу на суму $42,7 млн. 

Експортувала ж Україна протягом 2020 року лише 7 трамваїв Татра-Юг на суму $8,24 млн, жодного тролейбусу, 3 нових та 36 «вживаних» автобусів ЗАЗ на суму $2,7 млн.

З невідомих причин нові автобуси виробництва ЗАЗ експортують з України, як такі, що були у використанні.  

Як міста купують транспорт? В основному в лізинг та за гроші МФО

Після аналізу закупівель на Prozorro та збору докупи витрат державних та муніципальних покупців, одразу впадає в око: бюджети різних рівнів забезпечують майже весь попит на нові транспортні засоби в Україні.

Електричний транспорт купують в основному за кошти бюджету, тож іноземні тролейбуси з Білорусі постачають до нас у вигляді машинокомплектів, які збирають та реалізують в Україні як «тролейбуси, зроблені в Україні». 

Де побачити українські автобуси? Біля шкіл!

З автобусами такої практики немає, і вони постачаються напряму від виробників. 

Наразі весь ринок пасажирського транспорту тримається виключно на фінансування з бюджетів, а робота українських виробників автобусів в останні роки спрямована на виробництво шкільних автобусів та невеликої кількості службової техніки. 

Попри факт, що українські заводи побудували минулоріч 642 нових автобусів, пасажири на маршрутах міст їх фактично не побачать. 

Автобусів великого класу в 2020 році реалізували лише 10 – корпорація «Богдан» до Івано-Франківська, решта поставок автобусів великого класу припала на іноземних виробників, в першу чергу МАЗ, який постачав автобуси як містам, так і приватним компаніям для розвозу працівників.

Майже весь обсяг виробництва та реалізації українських автобусів – шкільні, які щороку закуповують заклади освіти коштом субвенцій з державного бюджету.

Так, у 2020 році урядом була передбачена субвенція на закупівлю 453 автобусів, деякі громади придбали автобуси власним коштом. Незначна кількість транспортних засобів середнього класу була реалізована містам, приватним та державним компаніям, силовим структурам, але в цілому по всій країні – цей обсяг майже непомітний.

Економічні умови не дають можливості приватним перевізникам купувати нові автобуси, тому збільшення обсягів реалізації стане можливим лише завдяки збільшенню бюджетного фінансування.

Це може статись як напряму – через закупівлю транспортних засобів комунальними перевізниками, так і шляхом переходу пасажирських перевезень в договірну площину та оплати роботи приватних перевізників з бюджету. 

У будь-якому з варіантів Верховній Раді слід підтримати законопроєкт про суспільно важливі послуги з перевезень, який надасть можливість оплачувати з бюджету роботу приватних перевізників.

А поки цього нема, на нових автобусах будуть їздити лише школярі.

Іван Черниш, аналітик з питань міського транспорту порталу AllTransUa

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.

Добавить комментарий